Лисичка – персонаж не лише казковий, а ще й літературно універсальний. Вона легко переходить із хитрої мисливиці у турботливу подружку для зайчика чи ведмедика. Вірш про лисичку завжди дарує дітям усмішку й емоцію, тому вивчити його – це як запастись краплею чарівності на день. А якщо у римі ще й згадується шубка або хвіст – дитина аплодує двома долоньками й півгодини не знімає капюшон.
Дитячі віршики про лисицю для дітей 2-3 років
Для найменших віршики – як нові друзі. Їхні вуха ще не встигають за хитрощами, зате щиро радіють знайомству з руденькою героїнею. У цьому віці віршики про лисичку для дітей 2-3 років мають бути прості, милозвучні й такі, що легко прилипають до язичка. Особливо, якщо в них є слово “лапки” або “пухнастий”.
Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід.
Руда злодюжка
з лісу прийшла,
всіх курей перерахувала
і з собою забрала.
У пташник занадиться –
То чекай біди.
Своїм рудим хвостиком
Замете сліди.
Хвіст пухнастий,
хутро золотисте,
в лісі живе,
курей в селі краде.
В лісі молодиця гуляє,
На всі боки поглядає.
На ній шубка дорога
Вся горить, мов золота.
Хвіст пухнастий і м’який.
Що за звір такий?
Лисичка у цьому віці сприймається радше як м’яка іграшка з книжки, ніж мисливиця з лісу. Тому діти охоче підхоплюють рими, і навіть лялькові вистави вдома починають із фрази: “Я – лисичка, я – сестричка!” А ще це чудовий спосіб навчити малечу доброти без повчань. У лисички ж усе з посмішкою – навіть хитрощі.
Вірш про лисичку для дітей 4-6 років
У цьому віці діти вже підозрюють, що лисичка не така проста. Вона не лише пухнаста, а ще й має характер – може схитрувати, домовитись із ведмедем або перемогти вовка піснею. Саме тому дитячі віршики про лисицю для старших дошкільнят можуть мати трохи гумору й динаміки. Головне, аби лисичка не засумувала – їй пасує бути в центрі сюжету.
Лисичка-сестричка лісом ходила,
Хвостиком водила.
Лисички збирала,
пісеньку співала.
– Тра-ля, ля-ля, ля-ля –
Ось така я краля!
Йшла лисичка стежкою,
Спідничка з мережкою,
А кофтинка з кожушком,
Йшла лисичка із мішком,
А в мішку несла дрова,
Ой лисичка, ой кума,
Буде піч топити,
Буде нірку гріти.
Розкажу вам про лисичку,
Вовка сірого сестричку.
Хитра руда лиска дуже,
Та про це ти знаєш, друже.
Бо ж казки розповідають,
Який з нею клопіт мають –
Горобчика оббрехала,
Колобком поласувала.
На вовчику покаталась,
І на лавці повалялась.
Всю муку повисипала,
Й пиріжки з комори взяла.
Збитків наробила діду –
Рибку вкрала для обіду.
Журавля в дім запросила,
Та нічим не пригостила
Курей дуже полюбляє,
Тому й в села забігає
По вулицях покрутитись
Та чим небуlь поживитись.
Діти в цьому віці вже можуть уявити лисицю і в сукні, і на велосипеді, і в ролі актриси. І якщо раніше казали “руда – значить хитра”, то тепер “руда – значить популярна”. Після таких віршиків лисичка цілком може стати героїнею дитячого дня народження. Хвостом замітає, але нічого не ховає!
Віршик про лисичку на Новий рік
Рудий колір хвоста і хутро, як сніжинка – усе це робить лисичку ідеальною для новорічних віршів. Її можна зустріти під ялинкою, на листівці або навіть у костюмі на ранку. Віршик про лисичку на Новий рік має бути святковим, з нотками магії та легкими словами. Усе, щоб дитина прочитала – і побігла шукати хвіст у пакунках.
Лисичка-сестричка, руда голова,
В кожусі новому, прийшла до стола.
Зібрала звіряток, в зимову світлицю,
І просить у Діда, щоб прийшов в гості, й до нас.
Зі святом привітати, і подарунки роздати!
В лісі заметіль, сніжок кружляє,
А лисичка в хатці, свято зустрічає.
Вона прикрасила ялинку голками,
І пісні співає, з голосочками.
Приходьте, друзі, на новорічне диво,
У лисячій хатці, буде все красиво!
Лисичка-модниця, в новорічну ніч,
Зібрала звірят, на веселу піч.
Всі хочуть подарунків, і хороводів,
А лисичка рада, всім їхнім прихотям.
З Новим роком, любі друзі,
Нехай щастя буде в кожному будинку!
Ну така вже в мене вдача,
Я ж зовсім і не ледача!
Вранці пісеньку співала,
Із зайцями жартувала,
Смикала за вушка,
За хвоста й кожушка!
Потім вбралась чепурненько
І на свято помаленьку,
Неквапливо прибула,
Тут весела дітвора!
Та чомусь зі мною грати
Не схотіли ці малята!
Сумно стало, ось я й плачу!
Ну така вже в мене вдача!
Ви пробачите мені?
Більше я не буду! Ні!
Такі віршики пасують для садочків, сімейних вечорів і навіть Instagram-підписів до фото з вушками. У них є блиск – як у гірлянд, і сміх – як у Діда Мороза після філіжанки кави. І якщо вам хтось скаже, що лисичка – не новорічна, просто покажіть їм фото дитини в рудому капюшоні.
Вірш про лисичку на українській мові: “Я лисичка, я сестричка”
Цей рядок знає кожен, хто хоча б раз був на дитячому ранку. Вірш я лисичка я сестричка давно став класикою, і саме з нього часто починається любов до українських віршів. Дітям він подобається за ритм, а дорослим – за легкість у запам’ятовуванні.
Я лисичка, я сестричка
Чарівна, казкова!
Маю хитрі, темні очі,
Симпатичні брови.
В мене хвостик є пухнастий,
Хутрочко руденьке.
Я красуня, я хитрунка,
Знають це й маленькі.
Якщо раптом ваша дитина почала говорити з інтонацією лисички – значить, ви вибрали правильний вірш. І поки хтось римує “лисичка – сестричка”, інші вже в черзі за костюмом.
Дитячі віршики про лисичку українською мовою від поетів
Авторські вірші – це як сукня з атласу серед римованих кофтинок. Вони мають ритм, образи й глибину, яку навіть малюк уловлює інтуїтивно. Вірш про лисичку на українській мові, створений поетом, може здивувати незвичайним поворотом або фразою, що залишається в голові надовго. Саме тому такі тексти варто додавати до дитячих книг або читати перед сном.
Має білочка синочка:
Довгий хвостик, сині очка.
Залюбки іде до школи,
Не запізниться ніколи.
Мамі він допомагає
І талант до всього має.
Гомонять усі і всюди:
- З білченяти будуть люди. (Вікторія Стасів)
Де я тільки не буваю,
Та слідів не залишаю:
Я до ловів маю хист —
Чарівний у мене хвіст.
Кажуть всі, що я хитруха,
Та насправді — чепуруха!
Після себе приберу,
Тож нема слідів тому.
А коли я не полюю,
З задоволенням малюю.
Я ж лисичка не проста —
Маю пензлика-хвоста.
Намалюю сонце тим
Диво-пензликом рудим! (Лариса Дубас)
Вночі лисичка захотіла їсти
І вирішила у курник залізти.
Швиденько до села вона побігла.
І на подвір'я хутко вже забігла.
А там собака величезна спала.
Прокинулася, й гавкати почала.
А господар вийшовши тут же з хати
І на лисичку почав він кричати. (Алла Баранкевич)
Лисичка тут – вже не просто руденька героїня, а частина поетичного світу. Вона може грати на скрипці, дружити з зайцем-філософом і мати шапочку з листя. І якщо дитина питає: “А чому вона сумна?” – значить, поезія працює.
Спить у ліжечку лисичка – і не одна, бо після такої кількості віршів їх у хаті стає мінімум три. Лисичка – це і гра, і навчання, і гарний настрій в одній римі. А вірш про лисичку – це інструмент, яким легко вкласти дитину спати й розбудити фантазію. У кого є рудий друг у римах – у того все під контролем.
