Наша мова одна з наймилозвучніших і найдавніших у Європі. Її виникнення пов’язане з тривалими історичними процесами, мовними змінами та впливами сусідніх культур. Протягом століть дослідники висували різні теорії походження української мови, намагаючись з’ясувати, коли, де й на основі яких діалектів вона сформувалася. У цій статті зібрано основні гіпотези походження української мови, коротку історію її розвитку та пояснення, чому це питання залишається відкритим і сьогодні.
Коли з’явилася українська мова
Вважається, що українська мова почала формуватись у IX-XIV століттях. Її коріння – в діалектах, які виникли на південних землях Київської Русі після занепаду політичної єдності. Найдавніші ознаки окремішності простежуються у “Київських глаголичних листках” (X ст.) та в текстах Галицько-Волинського літопису (XIII ст.). Саме з цих джерел лінгвісти роблять висновки про те, коли з’явилася українська мова в письмовій формі.
Коротко про виникнення мови
Походження української мови коротко можна описати так: вона виникла з праслов’янської мови, яка існувала до VI ст. н.е., пройшла етапи давньоруської та староукраїнської, поступово відокремившись від інших східнослов’янських мов. Важливу роль у цьому процесі відіграли територіальні ізоляції, вторгнення монголів, а згодом – входження українських земель до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Австрійської імперії.
Теорії походження української мови
Серед лінгвістів існують кілька теорій походження української мови.
Безперервний розвиток з праслов’янської
Ця теорія, яку підтримують О. Мельничук та І. Огієнко, стверджує, що українська мова розвивалася поступово: від праслов’янської до давньоруської, а далі – до староукраїнської та нової української мови без “розриву поколінь”.
Теорія трьох братніх мов
Згідно з підручниковим підходом радянського періоду, українська, білоруська та російська мови нібито виникли одночасно з єдиної давньоруської. Проте сучасні дослідження спростовують це, вказуючи на самобутність історії української мови.
Альтернативні гіпотези
Деякі мовознавці (зокрема Ю. Шевельов) розглядали контактні впливи – балканські, тюркські, латинські – як додаткові чинники, що формували походження слів української мови, особливо в лексичному фонді.
Різні підходи до вивчення витоків української мови
Концепції гіпотези походження української мови поділяються на кілька підходів:
- Давньокиївська теорія вважає, що основою української мови є діалекти, які побутували в Києві та околицях.
- Південно-західна концепція передбачає зародження української на теренах Галичини, Волині та Поділля.
- Контактна гіпотеза пояснює багато слів польськими, литовськими, угорськими чи тюркськими запозиченнями.
Приклад: слова “бранка”, “молодець”, “кошівник” нехарактерні для російської, але типові для української та мають свої паралелі у слов’янських і тюркських мовах.
Розвиток української мови за історичними етапами
Ось основні етапи розвитку української мови:
| Етап | Часовий період | Характеристика |
|---|---|---|
| Праслав’янський період | до VI століття | Українська мова ще не існує, усі слов’янські племена розмовляють однією праслов’янською мовою. |
| Давньоруський період | IX-XIII століття | Формується давньоруська мова як літературна та писемна форма в Київській Русі; ще немає чіткого розмежування на українську, білоруську та російську. |
| Староукраїнський період | XIV-XVII століття | Поява характерних українських мовних рис у писемності; розвиток книжної мови та граматик (Мелетій Смотрицький, Памво Беринда). |
| Новоукраїнський період | XVIII-XIX століття | Створення української літературної мови на народній основі (Котляревський, Шевченко), поява словників, граматик, перших правописів. |
| Сучасний період | XX століття – дотепер | Кодифікація правопису, розвиток освіти українською, офіційний статус, активне використання в культурі, ЗМІ та державі. |
Проблема походження української мови в науці
Проблема походження української мови полягає не лише у браку джерел, а й у політичному контексті. Наприклад, у XIX-XX століттях українська часто трактувалася як діалект російської – це не мало під собою лінгвістичних підстав, але активно використовувалося в імперських цілях.
Коротка історія української мови
Українська мова в історичному огляді охоплює понад тисячу років мовного розвитку. Перші письмові свідчення, що містять українські риси, з’являються в XI-XII століттях. У XVIII столітті Іван Котляревський започатковує нову українську літературну мову, використовуючи живу розмовну лексику. У ХІХ столітті твори Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша та Івана Франка закріплюють норму. XX століття позначене мовними утисками (Валуєвський циркуляр, Емський указ, радянська русифікація), але й подальшою кодифікацією правопису. У 2019 році Верховна Рада ухвалила Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, що закріпив її статус і вживання в публічному просторі.
Українська мова крізь століття та сьогодні
У темі “українська мова: історія і сучасність” важливо бачити послідовність. Історично мова зазнавала значного тиску, але сьогодні активно розвивається: функціонує як державна, викладається в усіх навчальних закладах, використовується в ЗМІ, цифровому середовищі, літературі. З’являються нові слова, пов’язані з технологіями, війною, культурними реаліями: дрон, байрактар, кремлебот у сучасному значенні. При цьому зберігається спадкоємність із класичною літературною традицією – мова продовжує лінію, започатковану ще у творах Шевченка, Лесі Українки та Франка.
Питання, як саме і на якій основі сформувалася українська, залишається відкритим. Гіпотези походження української мови відображають різні підходи – від класичної еволюції до контактних моделей. Та незалежно від наукових суперечок, ця мова має глибоке коріння, багату історію та впевнене місце в сучасному світі.
