Василь Стус – український поет, який писав вірші здебільшого у політичних таборах. Його твори уособлюють символ боротьби, а сам автор є головною постаттю Українського Руху Опору. Внесок поета в розвиток національної ідеї та відновлення української державності дуже важливий, тому його важко переоцінити.
Цитати Стуса Василя
Поет залишив після себе не тільки поетичні твори, а й ряд гарних, розумних цитат, які мають актуальність і сьогодні.
За своєю душею треба стежити так само як за тілом. Коли я був у Твоєму віці, то регулярно влаштовував собі сповідь: що ти зробив за місяць чи два доброго, що злого. І картав себе за недобре. І виробив був добру здатність — дбати про душу. Чиста, світла душа — то запорука людського здоров’я. І завжди приємно було згадати все, що ти зробив доброго. Бо тільки добре вводить нас у коло інших людей, робить їх братами, а не просто сусідами.
Так само — дбай про своїх друзів. Вони повинні бути чисті, добрі. Інших друзів — не треба. А добрі друзі допомагають рости і ставати кращим…
Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, само народжується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час — Творися ж!
І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любови, долає природне почуття зненависти, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а – робив би коло землі.
Кожен кат любить червоне вино, нагріте до 36 градусів.
Будинки — філософи! Наймудріші філософи. Бо мовчать.
Люди, прагнучи світла, викликають власну смерть.
Цитати Василя Стуса про кохання
Василь Стус торкався у своїх творах теми кохання, тому залишив після себе кілька гарних цитат:
- Любов – то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш – то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю.
- Якщо болить серце — тобі, друже, поталанило.
- Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх.
- Завжди любити, щоб завжди помилятися. Але — завжди любити. І відтак існувати, а існувати — це помилятися.
- Так було і з мамою-Валею — найкращою, найлюдянішою, найцнотливішою моєю дівчиною: я став кращий од неї, вона — од мене. Я дякую Долі, що Валя — моя дружина, мама мого сина (у мене прекрасна мама — бабуся Їлинка, у мене прекрасна дружина, так схожа — у моїх очах — до моєї мами).
- Не знай поганих дівчат — хай вони для Тебе просто не існують (я, скажімо, у свої 46 років просто не вірю, що бувають жінки, які лаються, обманюють, продаються і т.д. і т.п.). У мене, слава Богу, такого досвіду не було. І тішу себе тим, що знайомі дівчата моєї молодості ставали кращі коло мене (а я — коло них).
- Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи — коли буде) — намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її — небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу — кращати, а не гіршати.
Кілька красивих цитат Стуса з віршів про кохання:
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,
Добро і правдо віку. Через сто
Зневір. Моя душа, запрагла неба,
В буремнім леті держить путь на стовп
Високого вогню, що осіянний
Одним твоїм бажанням.Їх було двоє – прибиральниця і двірник.
Вони сиділи на Володимирській гірці –
Там, де видно увесь Труханів острів,
Дарницю і навіть поближні трамваї…Прибиральниця дістала з-за пазухи
Зашмарованого вузлика,
Висипала в жменю дріб’язок,
Піднесла до очей
І стала підраховувати навпомац.
Напевно, вона збиралася
Розрахуватися за сніданок,
Але двірник зробив королівський жест:
Мовляв, не треба платні,
Сьогодні він частує.Ми сиділи за пляшкою шампанського
В тихенькому прокуреному кафе.
I вона відчувала себе царицею..Та дякувати богу — вдвох.
Наш день попереду — мов зараз.
Ще й солов’їв любовна пара
Співає тьох та перетьох.Мов лебединя, розкрилила
Тонкоголосі дві руки,
Ледь теплі губи притулила
Мені до змерзлої щоки,
Сльозою темінь пронизала,
В пропасниці чи маячні
Казала щось — не доказала.
Цитати Стуса про мову
Пропонуємо вашій увазі найкращі цитати Стуса про мову.
На Донбасі читати українську мову в російській школі – одне недоумство. Одна усна заява батьків – і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків … Обов’язково – німецьку, французьку, англійську мови, крім рідної…. Я вважаю, що доля Донбасу – це майбутня доля України, коли будуть одні солов’їні співи. Як же можна миритися з тим особливим інтернаціоналізмом, який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства? Адже нас – за 40 мільйонів…
Я не націоналіст. Навпаки, я вважав за потрібне робити так, аби серед певної частини українців розвіяти дурман самозакоханости, антисемітизму, загумінкової обмежености. Так само за потрібне я вважав робити так, щоб серед певної частини росіян, євреїв і т.д. розвіяти дурман неповаги до української мови, культури, історії, неповаги до праці селянина, що гречно причащає усіх нас хлібом і сіллю від своїх мозолів.
Освіта – це вид гігієни. Письмо з помилками – то як невимиті руки чи зуби.
Рідну мову мою
Ти мені пробачала, немов дивацтво…
Ти, напевно, мене любила,
Бо тільки морщилась,
Коли я говорив про любов,
Яку мої предки назвали коханням.
А я вірив —
Серцю не треба слів,
Серце ж саме
Навчає нас розмовляти…
Так, ти, напевне, любила мене,
Коли якось промовила:
— Навіть мову твою,
Здається, змогла б полюбити…
Усім подобалось,
Коли ти доплітала вкраїнський гумор,
Жертвеннице!
Цитати Стуса про Україну
“Та виростають з личаків,
Із шаровар, з курної хати
Раби зростають до синів
Своєї України-матері.”“А потім глухо загуде гудок
Парокотельні – й світ тобі розвидніє,
Як озоветься наш городній бог
Своїм ласкавим і гірким “добриднем”.”“Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай – червону тінь калини
На чорних водах – тінь її шукай…”Ще зневажаю політиків. Ще – ціную здатність чесно померти. Це більше за версифікаційні вправи!
Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.
Я вважаю, що доля Донбасу – це майбутня доля України, коли будуть одні солов’їні співи. Як же можна миритись з тим особливим “інтернаціоналізмом”, який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства?
Найкращі цитати Стуса
Терпи, терпи, терпи – терпець тебе шліфує, Сталить твій дух – отож і терпи, терпи.
Як добре те, що смeрти не боюсь я: і не питаю, чи тяжкий мій хрест, що перед вами, судді, не клонюся: в передчутті недовідомих верст…
Зле жити без ідеалів, але не менше зле – з ідеалами.
Намагайся зрозуміти інших людей, бачити в їхніх життях їхню правду, яку треба приймати, а не оспорювати.
Долі не обирають… Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.
Ти – це насамперед Твоя воля (бажання, мета, впертість і т.д.). А воля міцніє в подоланні перешкод”.
Поступово перетворюєшся на власний архів, дорогий, як померлий родич.
Від горілки шлях до витверезника, від гашиша — до в’язниці, за читання книжок платимо життям. Народився — щоб читати.
Як мені дотягнутися до того дня, коли все буде гаразд? Скажіть мені. Монтеню, Платоне, Сковородо, Канте — скажіть мені. Хтось бере слово? Мовчання. Одноголосне. Як на профспілкових зборах. Профспілка глухонімих. Жодного зауваження до порядку денного. Згода, бо все — ніби повз їхні вуха.
Намагайся зрозуміти інших людей, бачити в їхніх життях їхню правду, яку треба приймати, а не оспорювати. Отож, суди про людей не зі своєї позиції тільки, а й з їхньої. Ще краще — з кількох позицій. А як би вчинив тут П’єр Безухов чи Роберт Джордан чи Мартін Іден, наприклад? Для цього треба мати щедре серце. Живуть же по-своєму дерева і квіти, жаби і ластівки, щурі й соколи. І претензій до них ніхто не ставить. Так і люди.
Обачні! Золота середина — найнебезпечніша. Ви ж бо подвійні вороги!
Ти ждеш іще народження для себе, а смерть ввійшла у тебе вже давно.
Бери од кожної пори свого життя те, що вона тобі пропонує. Вимагати од часу — і немудро, і негідно, може. Але — і не пливи за течією. Будь собою — тобто, виробивши тверді орієнтири, що таке добро і що зло, виростай у їхньому магнітному полі, аби по ньому все в тобі скристалізувалося (так Вернадський писав, згадуючи геологічні структури). Ідеал є один — добра і справедливості, чесності і любові. Іншого, мабуть, нема. Ще додам — ідеал Краси.
Жити — то не є долання меж, а навикання і само собою наповнення.
Дані цитати з творів Стуса та його розмов стали відомими за його принциповість та відкритість.
Життя Василя Стуса є прикладом незламності та твердості волі. Він ніколи не був зручним для всіх, не боявся висловлювати свою думку – це яскраво видно з його відомих цитат.
