Вірш “Поетичне мистецтво” Поля Верлена – маніфест символізму. Дуже шкода, що за свої поетичні погляди критики гостро засудила поета. Його філософія трактувалася на руйнуванні канонів класицизму. Втім, автору це вдалося. В цій статті проаналізуємо твір, визначимо тему та ідею “Поетичне мистецтво”.
Аналіз вірша “Поетичне мистецтво”
Вірш "Поетичне мистецтво" написаний в такому літературному напрямі, як символізм. Головною думкою є «Найперше – музика у слові!». Це 4-стопний ямб з кільцевим римуванням.
Умовно поезію можна поділити на три частини. І саме в центральній частині письменник заперечує класицизм і раціоналізм. Він наголошує на тому, що основним завданням поета є принести естетичне задоволення своєму читачу. А звідси випливає, що для поезії головне – форма, а не зміст.
Художні засоби вірша “Поетичне мистецтво”
У творі “Поетичне мистецтво” автор використав наступні художні засоби:
- епітети – “млистий і легкий”, “сп’янілий спів”, “зрадлива рима” — передають характер поезії, яку прославляє автор;
- анафора – повтор “Так музики ж…” — наголошує на ключовій думці про музикальність поезії;
- метафори – “хребет риториці скрути”, “щоб вірш твій завше був крилатий” — підкреслюють прагнення до свободи слова і витонченості виразу;
- оксюморон: “невиразне й точне” — показує гармонію протилежностей у мистецтві;
- риторичні питання: “Хто риму вигадав зрадливу?” — створюють ефект роздумів та звернення до читача.
Паспорт твору “Поетичне мистецтво”
Твір: “Поетичне мистецтво”
Автор: Поля Верлена
Жанр: Есе, літературна критика
Тема: Поезія як мистецтво, її значення та вплив на суспільство та індивідуума
Центральна думка: Розкриття внутрішнього світу поета через його творчість, роль поезії у формуванні світогляду та емоційного стану читача.
Стиль: Ліричний, філософський, виразний.
Основні ідеї:
- поезія є виразом душі поета і способом комунікації зі світом.
- індивідуальний підхід до поетичного твору, який може відображати різноманіття почуттів і емоцій.
- вплив поезії на формування культурного середовища та наше сприйняття світу.
Маніфест Верлена в тому, щоб показати, яким на думку поета повинен бути вірш “Поетичне мистецтво”, що замість ясності та точності, автор має робити головний акцент на легкості, чуттєвості та милозвучності.
Сюжет твору показує, як поет бачить природу, людей, їх душевний стан. У змісті можна побачити протиставлення. Шляхом гармонійних та милозвучних висловів Верлен показує читачеві своє сприйняття світу.
У підсумку можна сказати, що головна думка твору – теза, що під час читання вірша мають в голові з’являтися не образи, а лунати музика, адже слово здатне творити її.
Образи та символічні значення у творі “Поетичне мистецтво”
- музика – головний символ поезії;
- риторика і рима – традиційні, але обтяжливі для поезії правила;
- відтінок і півтон – нюанси поетичного мистецтва, що важливіші за грубу силу слів;
- вітерець, м’ята, чебрець – свобода творчості, природність.
Текст вірша “Поетичне мистецтво” Поля Верлена
Найперше – музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови.
Не клопочись добором слів,
Які б в рядку без вад бриніли,
Бо наймиліший спів – сп’янілий:
Він невиразне й точне сплів,
В нім – любий погляд з-під вуалю,
В нім – золоте тремтіння дня
Й зірок осіння метушня
На небі, скутому печаллю.
Люби відтінок і півтон,
Не барву – барви нам ворожі:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон.
Винищуй дотепи гризькі ті,
Той ум жорстокий, ниций сміх,
Часник із кухонь тих брудних –
Від нього плач в очах блакиті.
Хребет риториці скрути
Та ще як слід приборкай рими:
Коли не стежити за ними,
Далеко можуть завести.
Хто риму вигадав зрадливу?
Дикун чи то глухий хлопчак
Скував за шаг цей скарб, що так
Під терпугом бряжчить фальшиво?
Так музики ж всякчас і знов!
Щоб вірш твій завше був крилатий,
Щоб душу поривав – шукати
Нову блакить, нову любов,
Щоб мчав, де далеч непохмура,
Де чари діє вітерець,
Де пахне м’ята і чебрець…
А решта все – література.
Вірш Верлена “Поетичне мистецтво” містить фразу “Хто риму вигадав зрадливу?”- так автор створює ефект роздумів та звертається до читача.
Твір Поля Вердена став маніфестом, написаним в 1874 році, а надрукований у 1882 році. Поет вважає, що поезія не має містити того, що заважає ліричному самовираженню.
