Найпершими віршами Ігоря Калинця були твори про явища природи, все прекрасне, що нас оточує. Їх він написав для своєї доньки – йому хотілося, щоб вона дивилась на світ з подивом. Його перша книжка “Дивосвіт, або книжечка для Дзвінки” з віршиками “Стежечка”, “Блискавка”, “Веселка”, “Дим” тощо написана у 1991 році. В ній автор примушує читача милуватися красою природи та любите навколишнє середовище.
Відомі вірші Ігоря Калинця для дітей
Його вірші дихають традицією, але в них завжди є щось свіже, неспокійне, модерне. Він писав не тільки для дорослих — створив і цілі світи для дітей. Пригадай його збірки: «Дивосвіт, або ж Перша книжечка для Дзвінки» чи кумедні «Небилиці про Котика і Кицю». А ще ті щирі, прості й трохи магічні рядки: «Стежечка», «Веселка», «Криничка», «Дим»… В його поезіях вітер говорить, блискавка має характер, веселка усміхається.
Ігор Калинець "Стежечка"
Ходім зі мною
стежечко
обережно
не зачепися за камінець
переступи соломку
і під спориш не ховайся
все одно бачу, а там
за городом
ого як ти виросла
сама біжиш
через струмок перескакуєш
батіжком по пилюці цвяхаєш
а суницею збочуєш
топчеш горох при дорозі
коли б глянути
стежко,
он з тої гори
на всенький світ
тільки не поспішай
така верчена ти
як дзиґа
але ж світ красний
голова крутиться
Ігор Калинець "Веселка"
Надягла веселка
стрічок
стрічок
як у свято
взяла коромисло
і пішла до річки
дорогою перестрів її
князенко Соняшник
із золотим черевичком
в руці
поміряла веселка
якраз на ніжку
от вони й побралися.
"Криничка"
Сплю глибоко глибоко
а ще глибше
мати моя підземна
я їй про зорі розповідаю
а вона про коріння дуба
я їй про хмаринку
а вона студеним молоком
мене поїть
я їй про метелика
а вона
з водяного царства
русалку приводить
а оце
весняна калина
не хоче забрати з мене
свою подобу
тільки сонце
п'є та п'є
калинову воду
через золоті соломинки.
Ігор Калинець "Блискавка"
Пливе собі королева
королева темряви
у дзеркало
а темно
зблисне
на мить
світлом
зазирне
хто на світі найгарніший
ви ваша темність
відкаже дзеркало
похапцем
заспокоїться королева
на часину.
Ігор Калинець "Дим"
Втік дим від вогнища
просто у синіх джинсах
розпатланий
та й подався у мандри
тільки спечену картоплину
прихопив
по дорозі до міста
сів у трамвай
принюхується
зітхнула кондуктор —
осінь мені запахла
залоскотало водієві в носі
повернув трамвай
і гайнув у гай
я не в той трамвай сів
подумав дим
і через вікно
вистрибнув
хлопчик-фігурка, який
задоволений собою.
"Вітер"
Знаю того легіня,
знаю.
Капелюха когутячим пір’ям
замаїв.
Дримбає попід носом
круглий день,
а до діла —
пень.
Бо:
зрідка пахощі
попасе в полонині,
молоденькі хвилі
підстьобне до водопою,
то заверне дим
з ватри просто в очі,
ніби звідти срібні бджілки
викурює.
Хоч би одну зірку
стряс тобі з неба…
Зате на Великдень
прикотив сонце,
у Космачі розписане.
Дощик
Випив суховій
увесь нектар із квітки.
Заглянула бджілка в гості
нічим почастуватися.
А в пана дощу
ворота дощаті.
— Пане дощ, пане дощ,
вийдіть-но з хати.
— Нема батька вдома,
а я — дощик.
— Ну, то вийди ти —
треба квітці помогти.
— А я ліпше капусті
за комір —
ото сміху буде!
Поет написав 17 збірок кількома циклами. Його творчість мала вплив на багатьох поетів України.
Вірші Ігоря Калинця про кохання
- Тієї ночі нас наздогнала погоня
щемливих поглядів і тільки
нам зрозумілих слів
тієї ночі твої вуста закінчувалися
як море приливом і відпливом
тієї ночі твої перса виносили
на червоних вістрях заблукалі
рибини пальців
тієї ночі безмежна глибінь
лона поглинула трьох мене
вчорашнього нинішнього і
завтрашнього. Я радо йду у твій полон”
Я радо йду у твій полон,
в зіниці звабливі і темні.
Із човників твоїх долонь
стікає сонця мед на мене.
І виростає маєво густе,
ростуть над нами дивні трави.
І пахнеш ти, як синій степ,
омитий свіжими вітрами…
А потім понесеш в очах,
в зіницях
радість невгасиму,
що в травах
травень нас звінчав,
що дав нам сподівання сина.“Палка ніч”
Танець жаги витинала троїста всоте,
в духмяні ложа манила лукава гречка.
Медом кохання гусли очі, як соти,
і пазух шукали парубки негречно.
Екстазу люльку розкурював бог кохання,
обпікав цнотливим хтивістю білі крильця.
У ту ніч ласки спраглі жінки прохали,
паленіли дівчатам від сорому лиця.
У гармонію згоди зливався тіл тьохкіт,
лопотіли спідниці по перелазах.
Заздрісний місяць зеленим дьогтем
всі ворота у ту ніч обмазав.«Коли вона спала”
коли вона спала
я вибудував для неї терем
приносив їй страви
коли вона спала
звикла до несподіванок
як до сходу сонця
вірила в чари крила
вже на другий день
грала вона так солодко
що тремтіла моя душа
як дека скрипки.“Панно”
панно
з очима
більшими
за айстри
вже й наче
осінь
осінній настрій
вже я
лагідний
мов щойно
з ікони
кучері з позолітки
елегійно
дзвонять
щоденно
ходжу
з козубом
на прощу
у лісовика
що з ратицями
грибів
випрошую
та думаю
як квітку
з городця
вашого
вкрасти
панно
з очима
більшими
за айстри.
Ігор Калинець часто в своїх творах висвітлював тему кохання та описував брак часу для другої половинки, зокрема у збірці поезій “Невольнича муза”.
Ігор Калинець — це передусім естет. У його віршах модерність вростає у традицію, як коріння у ґрунт. Але він не тільки поет. Як громадянин — борець, шістдесятник, той, хто відсидів у тюрмах радянської системи за право говорити правду й любити свою землю.
