Вірш Лесі Українки “Тиша морська” належить до жанру пейзажно-філософської лірики. В ньому авторка створила опис морського пейзажу та підкреслила гармонію людини з природою. Провідними мотивами у творі є краса морських краєвидів, спокій і гармонія довкілля, прагнення до подорожей, мрія втечі від буденності.
Детальний аналіз вірша “Тиша морська”
Вірш “Тиша морська” написаний Лесею Українкою у 1890 році. Ідеєю твору є піднесення приємного почуття душевного комфорту та насолода від гарної погоди на морі.
Яка головна думка поезії “Тиша морська”
Головною думкою поезії є гарний настрій, що породжує злагода навколишнього середовища. Це підтверджено такими словами з тексту: "Не страшні для мене вітри …. в краю вічного проміння". Жанр твору "Тиша морська" – вірш.
Художні засоби твору “Тиша морська”
В цьому творі поетеса використала наступні художні засоби:
- метафори – “з весельця…золото спадає”, “країна світла та злотистої блакиті”, “Попливла б я…тим шляхом, що проложило ясне сонце через воду”, “край вічного проміння” – далеке (уявне) безпечне місце, де панують мир, добро та любов”;
- епітети: “час гарячий полудневий”, “ясне небо”, “ясне море”, “ясні хмарки”, “ясне сонце”, “злотиста блакить”, “вітрила білі”, “тихий плескіт”, “хвилечка перлиста”, “малий човенець”, “стежечка злотиста”, “щире золото”, “золотий шлях”, “підводнії каміння”;
- повтори: “ясне”, “ледве-ледве”, “злотиста”, “хвилі” ‒ “хвилечки”, “човенце”;
- анафора: “Ясне…”, “Певне,..”;
- риторичні оклики: “Що бува негода в світі!”, “Золотим шляхом поплисти!”;
- паралелізм: “Править хтось малим човенцем, – В’ється стежечка злотиста”.
У поезії “Тиша морська “Леся Українка називає “країною світла та золотистої блакиті” море – це символізує його велич, красу, привабливість.
Символи твору “Тиша морська”
Читаючи вірш “Тиша морська” Лесі Українки”, можна виділити список таких символічних образів:
- море – свобода, безмежність, як метафора життя;
- сонце – світло та тепло;
- шлях – життєвий вибір;
- вітер – зміни, а у вірші його немає, тому стабільність та злагода;
- віконце – вихід в інший світ;
- підводне каміння – перешкоди та труднощі життя;
- весельце – можливості управління життям.
Човен у поезії “Тиша морська” це символ людини, яка йде своїм шляхом по життю.
Зоровими образами у творі є небо, віконце, хмарки, море, хвилі, човни, вітрила та весла. Щоб позначити слухові образи у творі “Тиша морська”, варто уважно перечитати текст та знайти підказки у словах. Знаходимо наступні:
- “тиша в морі” – спокій;
- “З тихим плескотом на берег рине хвилечка” – ніжність та лагідність пейзажу;
- “Хтось стиха весла підіймає” – легка динаміка, підкреслення загальної тиші;
- “Ледве-ледве колихає море хвилі” – повтор для підкреслення повної тиші.
Завдяки слуховим образам читач може глибше зрозуміти казкову красу морської тиші. Такі деталі передають почуття ліричного героя, який захоплюється красою природи, насолоджується гарною погодою.
Які опорні слова твору “Тиша морська”
Опорні слова – це слова, які створюють для читача картину під час читання. В цьому творі це море, сонце, човен, вітер, шлях, каміння. Завдяки цим інструментам ми розуміємо головну символіку поезії.
Текст вірша “Тиша морська” Лесі Українки
Тиша в морi… педве-ледве
Колихає море хвилi;
Не колишуться од вiтру
На човнах вiтрила бiлi.
З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем,
В’ється стежечка злотиста.
Править хтось малим човенцем,
Стиха весла пiдiймає,
I здається, що з весельця
Щире золото спадає.
Як би я тепер хотiла
У мале човенце сiсти
I далеко на схiд сонця
Золотим шляхом поплисти!
Попливла б я на схiд сонця,
А вiд сходу до заходу,
Тим шляхом, що проложило
Ясне сонце через воду.
Не страшнi для мене вiтри,
Нi пiдводнії камiння, —
Я про них би й не згадала
В краю вiчного промiння.
Цей чудовий вірш видатної поетеси нагадує нам про те, як треба любити природу та постійно бути в гармонії з нею. Леся Українка готова долати перешкоди на своєму життєвому шляху, не опускаючи руки. Гарна погода дарує їй душевний комфорт та спокій.
