Що таке щастя? Воно приходить до людини іноді, мов спалах, який запалює зсередини. Це почуття непостійне, але завдяки цьому відчувається сильніше, коли приходить в певний момент. Щастя необхідне кожному, бо без нього ніяк. Недарма стільки поетичних творів про це неймовірне почуття.
Вірші про щастя для дітей та дорослих
Велике щастя — просто в світі жити,
Радіти сонцю, вітру, що летить,
Та бачити красу, цей світ любити…
І дивуватись, мріяти, творить…
Бо світ чудовий, просто дивовижно…
А навесні — казкові чудеса!
Дерева квітнуть всюди ніжно-ніжно,
Виблискує на сонечку роса,
І лине пісня щира і натхненна,
Усе живе співає і дзвенить.
Весна прекрасна, ніжна і пісенна,
І чарівна весною кожна мить.
А жити на Землі — велике диво…
Життя усім дається лише раз.
Й прожити треба нам його щасливо
І дивуватись світові весь час,
Та пізнавати, вчити і любити,
Щоб з світом в нас гармонія була.
І бути мудрим, та добро творити,
Й нікому в світі не бажати зла…
Велике щастя — просто в світі жити
І відчувати радості політ.
Людина ж вміє мислити, творити,
І розуміти цей чарівний світ…
"Чути, бачити і любити"
Насолоджуюсь щастям жити
Серед зелені, трав і квіт.
Чути, бачити і любити
Неймовірно цікавий світ.
Відчувати красу природи,
Стиглих ягід солодкий смак.
Прохолодні озерні води,
Милуватись, як квітне мак.
В мріях знятись в безхмарне небо,
І летіти у синю вись.
Бо в душі є така потреба
І сьогодні, як і колись.
Бо не хоче душа старіти,
Ще ж у світі є стільки див!
Тож найбільше — це щастя жити
Серед квітів, озер, лісів.
Безмежне щастя — як земля цвіте,
Пробуджуючись від зими тривкої.
Як тонкий пагінець з землі росте,
В повітрі аромат берези й хвої.
Як списики травички у росі
Вже виткнулися із землі до сонця.
Все оживає у п’янкій красі
І радістю цвітуть людські віконця.
Велике щастя по землі іти,
Все відчувати, мріяти, любити…
І кожен раз із веснами цвісти…
Безмежне щастя в цьому світі жити!
Щастям переповнена душа.
А спитай чого? Сама не знаю.
І рука береться до вірша,
Бо в душі таке я світло маю,
Наче сонце, рветься із грудей,
Щоб своє тепло комусь віддати.
І промінням лину до дітей,
І мені здається — всім я мати!
Пригорнути хочеться весь світ,
Щоб усіх змирити і зігріти.
Щоб у душах квітнув диво-цвіт,
Щоб в його промінні людям жити
Шукаєте щастя? Воно є повсюди!
Лише придивіться до світу…
Воно з вітром в’ється і б’ється у груди,
Те щастя між звуків і цвіту.
Воно в ароматах, що ллються від сливи,
В веселці, що аж на півнеба…
Погляньте навколо і станьте щасливі,
Для щастя так мало нам треба…
Лише позитивні думки і надія,
А в серці краплинка любові.
А ще гарна, світла і сонячна мрія,
І помисли чисті й чудові.
І щастя пригорнеться ніжно й легенько,
Неначе чарівна молитва.
І стане вам добре, казково й тепленько,
Воно понесе вас до світла.
Шукаєте щастя? Воно є повсюди:
Між кольору є й поміж цвіту.
Лиш станьте добрішими трішечки, люди,
Й щасливо прямуйте по світу.
Щастя, насправді, не треба шукати,
Треба навчитись його відчувати.
Щастя - у кожному новому дні,
Щастя - в спокійному теплому сні.
Щастя - зростаючі, впевнені діти,
Щастя - це просто уміти радіти:
Сонцю ясному, що світ зігріває,
Квітці тендітній, яка розцвітає.
Серце своє ти наповни добром,
Та поділися із ближнім теплом.
Щастя так близько, воно у тобі,
Тільки зізнайся у цьому собі.
А ось як писала про щастя Ліна Костенко:
Мені страшно признатися: я щаслива.
Минають роки, а ти мені люб.
Шаліє любові тропічна злива —
землі і неба шалений шлюб.
Вколисана в ніч, тобою омита,
хитає мене серед білого дня.
Ковшами самотності сплачене мито
за всі незнання і за всі навмання.
Нещасть моїх золоті обжинки.
Душа моя, аж тепер сп'янись.
Ох, я не Фауст. Я тільки жінка.
Я не скажу: "Хвилино, спинись!"
Хвилино, будь!
Лише не хвилиною,
а цілим життям — хвилюй і тривож!
Аж поки мене понесуть із калиною
туди... ну, звідки... Тоді вже що ж..
Гарним є вірш “Рецепт щастя”:
Візьміть чашу терпіння,
Налийте туди повне серце любові,
Киньте дві пригорщі щедрості,
Хлюпніть туди ж гумору,
Посипте добротою,
Додайте якомога більше віри,
І все це добре перемішайте,
З'єднавши з усім вашим життям, І будьте щасливі!
"Жіноче щастя"
Жіноче щастя…- Хто ж його збагне?
-У кожної із нас свої вимоги
Ніхто його цілком не осягне
Бо що не жінка…- То життя й дороги.
Жіноче щастя… - В чому ж його суть?
-У посмішці…-У поцілунку…-В слові,
Щаслива, бо «коханою» зовуть
Щаслива, бо вся сила в тій любові.
Жіноче щастя – то продовжити свій рід,
Уміння хліб пекти…-Й саджати квіти,
Почути заздрощі й плітки собі услід,
Бо й те, жінки, нам треба заслужити.
Щаслива жінка та, котра завжди,
Живе …-Й під власну музику танцює…
Та, котра прагне досягти мети,
І не зважаючи на труднощі, працює
«Щаслива» - кажуть…- Та ніхто не зна,
Що криється в тім слові? – Та й не треба!
Бо їй самій не звідано сповна,
А лиш Всевишній бачив все те з неба
Жіноче щастя в доньках…-І синах
В сонячних ранках…-В квітах, що із гаю,
Щастя у грошах? - Щастя у чинах?
…- Грошей і багачам не вистачає.
Дай, БОЖЕ МИЛОСТИВИЙ , нам усім, жінки
В здоров’ї жити й розумі до скону,
То ж хай не старять нас наші роки,
Щоби не бути тягарем нікому…
автор Таміла Панасюк
Вірш "Щастя в простих речах"
А щастя – у простих речах,
В горнятці вранішньої кави,
У поцілунку на твоїх плечах,
І в дотиках ласкавих.
А щастя, в посмішці дитячій,
В краплинці теплій на щоці,
У небі, сонці і старенькій дачі,
Де можете зібратись, геть усі.
А щастя, у здоров’ї рідних,
В очах закоханих вночі,
В черешні, що так буйно квітне,
В пташках співучих навесні.
Вірш "Що таке щастя?"
Щастя — це весни, як все зацвітає.
Щастя — це літо, свобода, тепло.
Щастя, як мама тебе обнімає
І піднімає татусь на крило.
Щастя — це виручка, добрі стосунки,
Дружба, довіра, любов, доброта,
Слово хороше, немов подарунки,
Лагідна й щира розмова проста.
Щастя — це дія твоя і стремління,
Квіти посаджені чи деревце.
Щастя — це мрія, бажання, горіння,
Теплий промінчик тобі на лице
Після холодної й чорної ночі.
Щастя — це ранки чарівні в росі.
Добрі, усміхнені, лагідні очі
І як живі та здорові усі.
Щастя — навчатися, світ пізнавати
І коли справа улюблена є…
Щастя — своєї мети досягати.
Кожному щастя у світі своє.
Щастя, як в світі спокійно і тихо,
Мир на планеті, в гармонії все.
І до людей не наблизилось лихо,
Лиш вітерець ніжну пісню несе.
Щастя — нові і жадані вершини,
Успіх, удача, людська доброта.
Захист, сім’я і підтримка родини,
Музика ніжна і віра свята.
Щастя, як ситі усі, не голодні,
Дужі й здорові, і в ріднім краю.
Щастя — це жити чудово сьогодні,
Це відчувати потрібність свою.
Щастя — неначе великі вітрила,
Є в нім нюансів багато, та все ж.
Щастя уміє підняти на крила
І понести в синій простір без меж…
Щастя…
автор Надія Красоткіна
Вірш Григорія Сковороди про щастя
Щастя, а де ти живеш
Щастя, а де ти живеш? Горлиці, скажіте!
Вівці у полі пасеш? Голуби, звістіте!
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Ти мати і дім, появися, покажися!
Щастя, а де ти живеш? Мудрії, скажіте!
Чи в небі ти пиво п’єш? Книжники, возвістіте!
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Ти мати і дім, появися, покажися.
Книжники мудрі мовчать, птицю ж не спитаєш,
Де нашу матір шукать? І чи відшукаєш?
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Щастя нема на землі, щастя і в небі не знайти,
Не знайти й у вуглі — в іншім треба шукати.
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Небо і місяць, земля й зорі всі — прощайте!
Гавань ви злобна моя — більше не чекайте!
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Я проминув небеса — ще як полетіти?
Був у найнижчих низах — ще що повідкрити?
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Швидше і швидше лечу, скаче мій олень стрімко,
Вище небес хутко мчу: крин зелениться гінко.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний!
Ти мати і дім, я бачу і чую тебе!
Ласощ його — се гортань, очі голубині,
Всеньке — любов і Харрань, руки кришталинні.
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Перстом мене не торкай — так не впізнаєш,
Зовні мене не шукай — не відшукаєш.
0 щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Гей! Наверни-но свій зір, бо він окриляє!
Вище стихії і гір мене підіймає.
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Сядемо ж, братику мій, сядем для бесіди,
Гарний глагол твій живий чистить усі біди.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний!
Ти — мати і дім, бачу і чую я нині.
Стадо пасеш ти в кринах, з полудня в горах заснеш,
Не в Гергесенських полях — їхніх долинах — живеш.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний!
Ти — мати і дім, бачу і чую я нині.
Короткі вірші про щастя для дітей
Ось кілька коротких віршів про щастя для дітей, які зосереджуються на простих радощах, доброті та любові. Щастя — це сонце, друзі та рідний дім, а також вміння бути добрим і ділитися теплом.
Щастя – це вічна дорога земна,
Щастя – це літо, зима і весна,
Щастя – це сонце, злива і сніг,
Щастя – це пісню ділити на всіх,
Щастя – це віра в добро і любов,
Щастя – це музика вільних дібров,
Щастя – це друзі і рідний твій дім.
Щастя – це світ, подарований всім.
Щастя — це бути добрим,
Ділитися з ближнім теплом.
І в серці любов упустити,
Щоб щастям наповнити дім.
Подаруй тепло свого серця, дитино,
Не кидай ніколи нікого в біді.
Прийде щастя до тебе тоді неодмінно,
І світла доленька буде у тебе тоді.
Рано-вранці
лиш проснуся,
у віконечко дивлюся...
Через шибку,
мов доріжка,
довгий промінь
аж до ліжка.
Сонцю рада,
що у гості
йде до мене
з високості.
Марія Хоросницька
У дружній родині — щаслива дитина,
Бабусі, дідусі рідненькі
Внучат обіймають, дітей научають
Любити Вкраїноньку-неньку.
У дружній родині — мир, злагода нині,
Щасливі дорослі і діти!
Нехай кожна днина в хорошій родині
Теплом буде завжди зігріта!
(Т. Строкач)
Мені Сонечко призналося:
– Я люблю цей світ!
Я ізранечку всміхаюся
до усіх-усіх!!
Усміхайтеся й до мене ви,
дітки, пташечки!..
Щоб від радості у світі всім
стали добрі всі!
(Галина Римар)
Християнські вірші про щастя
Даруйте один одному тепло,
Радійте сонцю, усміхайтесь долі
І сійте щастя, густо щоб зійшло
У кожного на особистім полі.
Босоніж по росі заходьте в світ,
Помрійте так, як вміють тільки діти,
Не обірвіть душі стрімкий політ...
А знаєте?.. Давайте просто жити.
Ловити мить безмежної краси
Під спів вітрів в дзвінкій блакиті неба
В отій ромашці в крапельках роси
І в щирій посмішці, що лиш для тебе.
Душею чути те, про що мовчать
І те, що ненаписане читати.
Любити, вірити, світанки зустрічать,
Без слів співати і без крил літати...
На жаль не можна так життя прожить,
Щоб сміх без сліз,
Щоб зустріч без прощання.
Цінуйте мить... Цінуйте кожну мить
І кожен подих...ніби він останній.
О.Дубенюк
Усі ми щастя д-о-овго так шукаєм,
Чекаємо на чудо із небес,
Але простого ми не помічаєм,
Що все життя складається з чудес.
Хороше все сприймаєм за буденність,
А якщо лихо - "Боженько біда!"
Дає нам Бог любов, – ми ставим вище ревність,
А втративши зітхаєм: "Це життя!"
Не вмієм цінувати те, що маєм:
Життя, здоров'я, рідних, дім і хліб.
Чуже здається кращим та не знаєм,
Що нарікати - це великий дуже гріх.
Був мир, а нам хотілось більше статку.
Жарке нам було літо і не така зима...
Чи мріють зараз люди про достаток,
Чиїх дітей ледь не позбавила життя війна?
Чи мріють про палке кохання
Бійці, що без свідомості лежать?
А скільки наречених в сподіваннях
Й молитвах змушені коханого чекать...?
А скільки матерів умить забули,
Яким же неслухняним був їх син?
Не син змінився, а батьки збагнули,
Що він у них такий, лише один.
А діти скільки нервів їли тату й мамі,
Казали що дорослі, й мішати їм не варт?
Не треба завдавати рідним рани,
Не знаємо, який в майбутньому готує доля жарт...
Я знаю лиш одне, цінуймо те, що маєм.
І Богу дякуймо за це земне буття,
Що буде далі, ми цього не знаєм...
Найбільший Дар від Бога - це життя.
А чи багато нам для щастя треба?
Як тільки сонця в день такий холодний...
Як мирного лиш й без ракетів Неба,
Й було б чим поділитися з голодним...
А чи потрібні почесті й пошана,
Чи треба звань високих й нагород..?
Якщо болить у когось з друзів рана,
Якщо страждає рідний твій народ...
А чи багато потребує серце?
Йому б лиш не черствіти від образ...
Хай видним буде місяця люстерце,
У темних ночах, в безпросвітній час...
Чи золото обійми нам замінить?
Чи срібло нас зігріє в холоди?...
Хіба в чужих , далеких всіх країнах ..
Відчуєм смак домашньої води...
Насправді нам для щастя треба мало,
Щоб не хворіли ті , хто цінний нам
Щоб в матерів синочки не вмирали,
Щоб плакать не приходилось батькам..
Не треба зовсім орденів, медалей,
Коли приходить розуміння те,
Що щастя в тому щоб птахи співали,
І сяяло від радості лице...
Що щастя мати те , що в Бога просим,
Що щастя в зорепадах і в дощах...
В скуйовдженому від вітрів волоссі,
В таких потрібних, дорогих словах..
У пиріжку і у горнятку кави,
У посмішках захеканих дітей...
В прогулянках, в історіях цікавих,
В красивих фотографіях сімей...
А нам для щастя треба зовсім трішки,
Аби не проливалась більше кров...
Щоб той , кого чекаєм навіть пішки,
Із фронту , все ж живим до нас прийшов...
Щоб пахнув на столі нам хліб щоденний,
Виходили комбайни у поля...
Щоб край наш Богом був благословенний,
Щоб Бога не зрікалася Земля...
Я думаю, що нам із часом вдасться,
Побачити велике в простоті...
Знаходити собі в малому щастя,
Й щасливими лишатися в житті.
Чи знаєте у чому справжнє щастя?
Найбільше щастя - жити для Христа
Найбільша радість - це Йому служити
У Ньому всього серця повнота.
Без Нього радості не має в серці
Лиш Він є зміст весь і мета.
Для Нього жити і Йому служити -
Ось це є ціль мого життя.
Живи, трудись, палай для Бога,
Віддай найкраще, що у тебе є.
Повір, Господь ніколи не забуде,
Наповнить радістю життя твоє..
Чи може бути більше в світі щастя
Як присвятить своє життя Христу?
Чи може бути більша в світі радість,
Як щиро й віддано служить Йому?
Коли для Нього будемо ми жити,
О ,як багато прийде перемін!!
Коли по справжньому почнем служити
Невже ж не змилується Він?
Бо тільки Бог Всесильний і Могутній
І може все перемінити враз,
Нам дати майбуття й надію,
Що не залишить Він ніколи нас.
І Він візьме на свої сильні руки
Дасть серцю радість і спокій.
Що може бути краще для людини,
Ніж бути близько з Господом своїм??
Наразі про щастя багато віршів: не тільки українські письменники писали про нього, а й сучасні поети оспівують це почуття у творах. Його варто цінувати, адже воно так рідко до нас приходить.
